Сьогодні кожний із нас стійко переживає труднощі воєнного часу. А ще продовжує виконувати споконвічну гуманітарну місію: забезпечує навчання, виховання й розвиток дітей – найуразливішої категорії населення країни. Турбуючись про сьогодення наших дітей, ми піклуємося про майбутнє нашого народу, країни, Української держави.
Усебічної підтримки і розуміння – ось чого найбільше потребують сьогодні наші учні. Нашої з вами впевненості у тому, що ми завжди будемо разом із дітьми і зможемо захистити їх. Нашої стійкості навіть у важкі часи невизначеності і небезпеки.
Пам’ятаймо про особисті потреби та потреби наших дітей, наскільки це можливо – задовольняймо їх: їсти, пити, відпочивати, спати сьогодні не менш важливо, ніж працювати, займатися волонтерством чи воювати за рідну землю.
Поважаймо наші емоції та емоції наших дітей: дозволяймо собі бути не тільки мужніми й сильними, а й чутливими, іноді сумувати й плакати. Бо плакати – не соромно. Це робить нас сильнішими, здоровішими, людянішими.
Турбуймося про наше тіло й розум: наскільки це можливо, зберігаймо звичний режим дня, підтримуймо чистоту й порядок в оселі, дотримуймось гігієнічних вимог. Звичні фізичні вправи, ранкова зарядка чи невелике тренування – це важливо для тіла. Читати книжки, уголос разом із дорослими, відгадувати загадки, складати ребуси тощо – це важливо для інтелекту. Співи, малювання, плетіння, будь-яка творчість – це важливо для душі.
Відома українська психологиня Світлана Ройз зазначає: “Саме зараз наше завдання – допомогти дітям повернути, створити хоч невеликий простір безпеки. Багато хто з них досі перебувають у стані шоку. Ми не можемо припустити, що стане тригером для травматичних реакцій, тому наші уважність, емпатійність, почуття такту та відчуття опори дуже важливі”.

ГО “Смарт освіта” підготувала коротку пам’ятку для вчителів, які працюють із дітьми під час війни. Ці правила можуть бути корисними і для батьків дітей, і для дорослих, які тепер поряд із дітьми дошкільного та шкільного віку.

ПОРАДИ ДЛЯ ВЧИТЕЛІВ: 9 правил*
1.    Турбуємось про себе і намагаємось не починати роботу без ресурсу. Якщо нам не вистачить сил витримати погляд дитини, наповнений болем, її запитання, реакцію – це посилить її стан занепокоєння та безпорадності.
2.    Наше завдання – створити безпечний простір, у якому б дитина відчула близькість – “я з тобою”. Ідеться про простір із чітко структурованими правилами та межами контакту.
3.    Якщо ви не маєте досвіду роботи з емоційним реагуванням на почуття та емоції, починати роботу можна буде лише у співпраці з психологом.  Цю роботу можна буде проводити лише після фази стабілізації – зміцнення та відчуття безпеки.
4.    Не можна використовувати в іграх чи під час занять метафори, образи літаків тощо. Це може травмувати дітей, які були під обстрілами. У роботі спираємося на метафори та образи дому, землі, веселки, води. Навіть образ неба зараз не даватиме дітям стійкості – для багатьох це джерело небезпеки. Будь ласка, зважайте на це, плануючи свої зустрічі з учнями.
5.    Якщо в роботі плануєте створювати щось із частин, наприклад кубиків, пам’ятайте: якщо деталі руйнуватимуться, це може нагадувати дітям зруйнований будинок. Діти самі можуть обрати таку гру – тоді для них це буде помічне. До того ж будьте уважні до звуків, що використовуються в супроводі.
6.    Не пропонуйте дітям жодних образів воєнної техніки. Приймається лише той варіант, коли вони самі хочуть намалювати, виліпити чи обговорити це. Натомість працюйте над образами сили та стійкості й частіше просіть дитину намалювати, зобразити те, що є її силою.
7.    Пам’ятайте, що ми проводимо зустрічі для того, щоби дати дітям стабільність у теперішній реальності, відволікати їх і розважати цікавими фактами, захопливими розповідями. Війну, танки, вибухи вони бачать у новинах. Вони чують про це від батьків, рідних і близьких. Уявіть, що ви працюєте з дитиною з Харкова, яка сидить у бомбосховищі. Усі розмови про війну для неї зараз – додаткове травмування. Будь ласка, зважайте на це.
8.    Для дитини, яка пережила втрату, втратила близьких або будинок, абсолютно неприпустимі слова на кшталт “час лікує”, “у всьому є й хороший бік”, “подивися, який тут є хороший варіант для тебе”. Ці слова некоректні та неетичні. Дітям важливо почути: “Те, що ти пережив – жахлива трагедія, це жахливо й так шкода, що тобі довелося через це пройти. Я захоплююсь твоїми мужністю та силою. Попри таке горе, ти справляєшся, як справжній герой. Я дуже хочу тебе обійняти та захистити”. 
9.    Якщо дитина починає говорити, що б вона не говорила, ми її слухаємо й не перебиваємо! Киваємо, підтримуємо й наприкінці робимо акцент на тому, що навіть слухати – це дуже важко. Далі можна сказати: “Але я бачу, який ти сильний і як ти справляєшся”. Проте не давайте порад, поки вас не попросили про це.

*За матеріалами тексту, підготовленими до публікації Марією Марковською https://nus.org.ua/articles/korotka-pam-yatka-dlya-vchyteliv-yaki-pratsyuyut-iz-ditmy-pid-chas-vijny-9-pravyl/